Заснована 17 серпня 1990 р.				Свій до свого – в цьому сила наша і нашої держави
Зареєстрована 21 листопада 1991 р. Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи ДК № 1695 від 18.02.2004 р.
Головна	Історія	Наші книги	Новинки	Магазин	Прайс-лист	Читальня	Пишіть нам
Видавнича фірма «Відродження» презентує книгу: Інна Приймак Любов Яновська у дзеркалі доби кінця ХІХ – початку ХХ ст.: відома і невідома
ISBN 9789665382348 Рік видання: 2011. Формат: 60х84 1/16. Обсяг: 208 с. Папір офсетн. (Amber, 70 г/м кв.). Обклад.: м’яка, плівка глянц. Ціна видавнича – 45,00 грн.^* У монографії на основі архівних та маловідомих джерел відтворено життя і творчість видатної української письменниці, громадської діячки Любові Яновської (1861–1933). Оригінальна самобутня спадщина досліджується у тісному зв’язку з естетико-філософськими поглядами кінця ХІХ – початку ХХ ст., співвіднесенні з літературно-культурним національним та європейським контекстом доби. Для науковців, вчителів, студентів, а також тих, хто цікавиться українською літературою та культурою --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ЗМІСТ Володимир Погребенник. Цінна монографія про творчість Любові Яновської.................... 3 Вступ................................................................................................................................. 9 Розділ І. Становлення Любові Яновської як української письменниці «нової» школи............................................................................................ 11 1.1. Критика про Любов Яновську...................................................................................... 11 1.2. Вплив родини й оточення на розвиток творчих здібностей письменниці...................................................................................................... 17 1.3. Кристалізація естетично-світоглядних позицій Любові Яновської у зв’язку з літературно-мистецькими пошуками доби....................................................................... 24 Розділ IІ. Генеза творчості та ідейно-тематична специфіка малої прози Любові Яновської........................................................................................ 32 2.1. Ранні оповідання письменниці: здобутки і втрати........................................................ 32 2.2. Тематична поліфонія малої прози Любові Яновської початку ХХ ст............................ 48 Розділ IІІ. Поетика повістєвої та романної прози Любові Яновської............................ 84 3.1. Ідейно-тематичні домінанти великої прози Любові Яновської...................................... 84 3.2. Ґендерний аспект опублікованої і рукописної спадщини.............................................. 111 Розділ ІV. Драматургія Любові Яновської: традиції і новації........................................ 133 4.1. Оновлення українського театру на межі століть і мистецькі пошуки Любові Яновської................................................................................. 133 4.2. Характери і конфлікти у драмах і комедіях письменниці.............................................. 138 4.3. Інноваційні ознаки творчості Яновської-драматурга.................................................... 175 Висновки............................................................................................................................ 185 Замість післямови.............................................................................................................. 190 Список використаних джерел............................................................................................ 191 —
Передмова до книги ЦІННА МОНОГРАФІЯ ПРО ТВОРЧІСТЬ ЛЮБОВІ ЯНОВСЬКОЇ Незважаючи на постійну увагу літературознавців, зокрема вітчизняних, до українського літературного процесу помежів'я ХІХ і ХХ століть, – цього, незважаючи на складні обставини функціонування, золотого віку нашого письменства – у ньому залишається ще достатня кількість лакун і малознаних постатей, особливо в другому «ешелоні». Не враховувати їх набуток при формуванні теоретичної чи й історико-літературної парадигми означає не тільки збіднювати чи внеможливлювати останню, – це просто небезпечно, як писав свого часу формаліст О. Горнфельд. До числа таких Dii minores – відносно менших богів українського літературного Олімпу – належить Любов Яновська (роки життя та смерті 1861–1933, псевдоніми Ф. Екуртьжа, Омелько Реп'ях). Письменниця родом із Чернігівщини була обдарована епічним талантом і хистом драматурга, спорадично згадувалась у наукових та інших виданнях до більшовицького перевороту, але недостатньо досліджувана в «під радянській» Україні перед- і післявоєнних часів. Здобувши прихильність іще сучасників (Софії Русової, Сергія Єфремова) та ставши об'єктом наукової рецепції й едиторських проектів у добу Розстріляного Відродження, Л. Яновська після тривалої перерви знову потрапила в поле зору в 60-х рр. (літературний портрет письменниці пера Г. Сінька). Нові осяги в дослідженні творчої індивідуальності та художньої спадщини Л. Яновської припали вже на наш час. Зокрема, на його останнє двадцятиліття, коли розпочалося переосмислення результативності творчого внеску Любові Яновської у розвій українського красного письменства. В цьому зв'язку показовою є підготована до 150-ліття від дня народження письменниці монографія «Любов Яновська у дзеркалі доби кінця ХІХ – початку ХХ ст.: відома й невідома» пера ще молодої дослідниці з Хмельницького Інни Приймак. Це перша робота, в котрій на матеріалі як знаних, так і маловідомих джерел спеціально вивчається художня проза та драматургія Л. Яновської, презентується її особистість у єдності двох крил хисту письменниці, різножанрової творчості як системної цілості. Вже цей факт, а також широке залучення до дослідження численних архівних матеріалів із фондосховищ Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Національної Академії наук України (рукописи художніх творів, щоденники, епістолярій письменниці – всього 50 бібліографічних позицій) визначили наукову вагомість рецензованої праці. Її дослідницький «промінь зору» (І. Денисюк) підпорядкований непростій і своєчасній як на культурно-наукову ситуацію України 10-х років ХХІ століття проблемі – повернення до активнішого літературознавчого узусу та читацького обігу художньої спадщини Любові Яновської, не тільки відомої за існуючим двотомником, а й недрукованої її частини. Насущними науковими завданнями залишаються дотепер визначення результативності індивідуального внеску письменниці в розвій українського мистецтва слова, переосмислення сформульованих оцінок творчості епіка й драматурга, коректного дослідження її творчого доробку у зв'язку з особливостями розвитку українського письменства, функціонування літературного процесу зламу століть. Такий контекстуальний «приціл» книжки достатньо непростий для якісного літературознавчого виконання теми. У цьому автору даних рядків доводилося не раз переконуватися у «пізньорадянській» чи ранній «пострадянській» практичній реалізації – у процесі керування кандидатськими дисертаціями з української літератури, їх рецензування чи офіційного опонування на захистах. Бо ж недарма пересічні зразки такої продукції двадцять років тому американський професор Іван Фізер критикував у статті в «Слові й часі» за вигідно обрані для автора роботи схеми і підходи. Однак, ствердимо зразу, І. Приймак показала зв'язки письменниці з літературним процесом її часу належно переконливо й у достатньо широкому їх спектрі, зокрема у «прозовому» розділі книжки, про що скажемо далі. Монографія, що виросла з дисертаційної роботи, успішно захищеної на спеціалізованій ученій раді при Львівському національному університеті імені Івана Франка та затвердженої Вищою атестаційною комісією України, чітко структурована. Недисертаційного типу вступ продовжують у монографії три важливі розділи: «Становлення Любові Яновської як української письменниці «нової» школи», «Ґенеза творчості. Ідейно-тематична специфіка малої прози Любові Яновської» та «Поетика повістєвої та романної прози Любові Яновської». Вони висвітлюють родинні впливи (Л. Яновська походила з родин Білозерських і Щербачевих) та творчі засади літераторки, розкривають складні наукові аспекти – відповідно еволюції ідіостилю, проблематики й темарію малої прози письменниці, зокрема рустикальної, а також поетологічних особливостей функціонування її інваріантів романного і повістєвого жанру. Зокрема, названа першою частина книжки прикметна розкриттям історичних та історико-літературних передумов творчості митця, глибоким аналітичним заглибленням у різні грані змісту й художньої форми писань Любові Яновської, розвиток індивідуальної манери письма літераторки доби fin de siecle – його психологізм, натуралістичну компоненту тощо. Наступна «ґенетична» частина на різнорідному белетристичному матеріалі з'ясувала розвиток темарію епічного набутку письменниці (у ширшому колі тем Л. Яновської перебувають моральні, етичні, психологічні, у вужчому – суспільно-політичні проблеми), пов'язала з реалістичною домінантою стилю супутні, першочергово натуралістичні, символістські й імпресіоністичні елементи образного синтезу. Аналіз більшої, повістєвої (від «Городянки» почерез «Крила» й «Дійсний господар» до психологічної повісті «Мій роман») та романної прози (недрукований роман «Гасло») у третьому розділі супроводжується залученням до оперативного модусу роботи значної кількості маловідомих і архівних писань. На цій основі констатується намагання літераторки піддати поглибленому дослідженню кризові й межові стани людини, непрості в Російській імперії міжнаціональні взаємини, долі пересічних громадян за суспільного лихоліття та під зверхністю лихих владарів, а ще втілити жіночий кут зору на больові вузли буття, проблеми існування жіноцтва. Заключний четвертий розділ по-дослідницьки об'єктивно та проблемно розкрив специфіку драматургічного доробку письменниці. При цьому кандидат філології сумлінно зафіксувала всі факти входження Любові Яновської, починаючи від дебюту у львівському часописі «Зоря», в український літературний процес, утвердження себе на його просторі – більшою мірою Наддніпрянщини, рецепції її літературних спроб у Галичині. Вартими уваги спостереженнями слід визнати міркування про перевагу зовнішньої акції над внутрішньою у драмах першого періоду творчості (1897–1905), властиві їм риси етнографічного побутовізму й мелодраматичності, соціальності конфліктів. Натомість у другому періоді драматичної творчості Л. Яновської зростає питома вага внутрішньої конфліктності, на перший план виходить філософсько-психологічна манера, а п'єси зазнають деякої ліризації. Монографія Інни Приймак засвідчує цілісність її погляду на літературні здобутки Л. Яновської, врахування вектора зміни художнього дискурсу епіка в напрямку до вищої психологізації й психоаналітичності «розтину» внутрішнього світу людини («Історія її серця» й ін. твори), вміння при малюванні переживань «маленької» людини перейти у вищу площину пошуку сенсу існування, життя і смерті, «категорій віри і безвір'я, оптимізму й розчарування», поєднати живомовну стихію з вдалим оперуванням засобами умовності (фігура сну) й настроєвості, з уважністю до ланцюга і перебігу психологічних реакцій індивідуума. Книжка показує: її авторка сумлінно врахувала результати ряду новітніх студій творчих концепцій і художнього набутку митців доби зміни позитивізму й утрадиційненого реалізму модерністськими філософією й естетикою та продовжила, доповнила їх комплексним висвітленням художніх результатів творчого себевияву, епічного й драматичного саморуху Л. Яновської. Методологічною основою монографічної праці, що має певне теоретичне і корисне практичне (у викладанні і вивченні української літератури, видавничих проектах) значення стали доречно застосовані здобутки культурно-історичної школи та біографічного методу літературознавства, прийоми контекстуального аналізу і герменевтичні підходи. Добротне наукове осмислення (здебільшого тематологічне у І розділі, з цікавими екскурсами – наприклад, у проблематику «олітературення» вітчизняним письменством ХІХ – початку ХХ століття українсько-єврейських взаємин) провадиться у неодноразово апробованому дослідниками традиціоналістському ключі, дохідливо й просто, але не спрощено, без напускання науковоподібного туману, чим страждають деякі молоді дослідники. У роботі не бракує й модерних літературознавчих термінів та підходів. І. Приймак слушно поставила прозу Любові Яновської, представлену жанрами оповідання, етюду, нарису, повісті й роману, в тісний зв'язок із несприятливими історичними та історико-літературними передумовами розвитку українського письменства кінця ХІХ – початку ХХ ст., конкретними чинниками життєтворчості письменниці. Біографічна канва при цьому слугує розкриттю світоглядного становлення неофітки українського письменства, висвітленню письменницької історії Л. Яновської. Слід вітати й те, що дослідниця пропонує своє бачення складної наукової проблеми періодизації доробку Л. Яновської, на цій основі пропонуючи власне окреслення напрямку еволюції художнього стилю митця. Сам по собі поділ на два вказані періоди заперечень не викликає, проте у монографії залишилося не цілком розкритим, які ж саме внутрішньоестетичні факти творчого розвитку письменниці спричинили закінчення у 1905 р. першого і початок другого періоду в її малій прозі та якими були параметри її «поступового» – впродовж майже двадцяти років – переходу до «нової школи». Переконливо виглядає у монографії концепція синкретизму стилів у творчості Яновської – письменниця поєднала реалістичний первень свого індивідуального стилю з тенденцією до стильового синтетизму. Зв'язок творчості Яновської-епіка з загальноукраїнським літературним процесом декодується у перших розділах на кількох узаємодоповнюючих рівнях. Дослідниця, властиво, справедливо розпочала зі встановлення для неї «свого» діахронного типологічного ряду. Так, у реалізмоцентричній традиції українського письменства відлік у монографії ведеться від художньої прози Марка Вовчка й Івана Нечуя-Левицького. Водночас І. Приймак не обмежилася встановленням ідейно-тематичного перегуку творів Л. Яновської й Олени Пчілки, Модеста Левицького, Грицька Григоренка, Лесі Українки та інших. Дослідниця констатувала близькість творчих пріоритетів Яновської – і Б. Грінченка, Н. Романович-Ткаченко й ін.; компаративно відзначила типологічні збіжності/розбіжності її прози з оповіданнями М. Чернявського, М. Коцюбинського; виявила спорідненість із літературним фольклоризмом і етнографізмом Ганни Барвінок. Все це дозволило спостерегти і відзначити поліфонічність малої прози Л. Яновської початку ХХ ст. Надибуємо на сторінках відповідного розділу й установлені контекстуальні відповідності писань Л. Яновської і її літераторів-сучасників. Мовимо про відшукані авторкою діалогічні зустрічі, так би мовити, «м'якого» ґендеру (Л. Яновська – Н. Кибальчич), жанрові адекватності зі збереженням своєрідності («віґілійні» твори, присвячені великим релігійним святам), морально-тенденційні паралелізми (наприклад, із художньою прозою В. Винниченка), частковіші рецептивномнемонічні зближення текстів різних авторів тощо. Вказані, нарешті, паралелізми (нерідко вперше) в особливостях художніх описів, типології персонажного світу, особливостях образотворення, у характері пафосу і колізій, нарешті, у функціональних перегуках ідентичних пластів письменства (як-от дитячого) тощо. У дзеркалі такої контекстуальності Любов Яновська-творець постала дитиною своїх віку і переємницею попередньої літературної традиції Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, почасти Ганни Барвінок і ін., митцем, котрий гомогенними рисами власної творчості вписався у літературну гомогенність своєї доби. Аналогічно різноплановим є розкриття вдумливою дослідницею з Хмельницького явища психологізму прози письменниці. І. Приймак не тільки виокремила культивовані нею цікаві прийоми і техніки, наприклад, «пульсації думки», що до того зустрічався тільки у прозі Івана Франка, й наважилася повести мову про певні недохопи літературного психоаналізу Л. Яновської (добре, що судить про них не так гостро, як М. Тарнавський, який фактично відмовив у психологізмі прозі Івана Нечуя-Левицького і Панаса Мирного), про її несміливу художню еротику. Знайдемо в роботі свіжі й цікаві аналітичні концепти, як-от із приводу нумінозної природи одного з характерокреаційних вирішень Л. Яновської, самобутності її мікрообразів і т. п. Слід окремо привітати наявні у книжці текстологічні спостереження, факт аналітичного осмислення, поряд із виданими, недрукованих творів митця у жанрах малої, повістєвої і романної прози, більшість із яких досліджуються вперше, а також залишеної у рукописах драматургії Яновської («Сироти» тощо). Заключна частина монографії під назвою «Драматургія Любові Яновської: традиції і новації» зберегла і примножила позитивні ознаки попередніх розділів. Ідеться про інтерпретаційну слушність, уважність до повноти друкованої і ще недрукованої спадщини письменниці, необхідну контекстуальність та інтертекстуальність аналізу драм і комедій письменниці. З урахуванням специфіки драматичного роду авторка праці зосередилася у цій частині довкруг спадкоємності проблематики (домінуючий аспект), менше – типу конфліктів, а також характерологічних паралелей. Слушні міркування висловлено тут із приводу зв'язків оновлення українського театру на межі століть та мистецькими пошуками і знахідками письменниці, особливостей психологізму та природи мелодраматизму п'єс, галереї образів «нових жінок» у драмах Яновської, «спеціалітету» постатей, в українській драматургії більш традиційних (неоруссоїзм «лісової квітки» Зіньки). Знайдемо у книжці продуктивні зіставлення постатей (Яновська – Ґ. д'Аннунціо), інтертекстуальні паралелі (Яновська – Г. Ібсен) і текстуальні зближення («Noli me tangere» Л. Яновської – «Щаблі життя» В. Винниченка). Між іншим слід вітати те, що дослідниця не страждає на жанровий пуризм, активно пов'язує прозу з драматургією, що робить вивчення, наприклад, теми 1905 р. у творчості Любові Яновської більш комплексним і дозволяє з'ясувати своєрідність художнього світу письменниці. Безперечним плюсом роботи є існування окремого підрозділу, присвяченого архівним п'єсам Л. Яновської. Взагалі ж важливо, що своєрідний її художній набуток тлумачиться у необхідному пов'язанні з філософськими й естетичними течіями й теоріями того часу, у контексті національних і всеєвропейських здобутків. Тож книжка Інни Приймак, адресована фахівцям і всім, хто вивчає й цікавиться українською культурою, – самостійне і завершене історико-літературне дослідження. З її сторінок Л. Яновська адекватно постає оригінальним майстром слова й драматичної дії, а сама праця містить обґрунтовані судження про природу творчого обдаровання письменниці. Монографія «Любов Яновська у дзеркалі доби кінця ХІХ – початку ХХ ст.: відома й невідома» – вагомий внесок у вивчення життєвої й творчої праці призабутої літераторки, нова і цінна книжка, що збагачує наукову рецепцію творчих осягів значної літераторки. Сподіваємося, монографія І. Приймак знову приверне увагу до особи й творчого спадку цьогорічної ювілятки. Доктор філологічних наук, професор, Заслужений діяч науки й техніки України, лауреат Всеукраїнської премії ім. Івана Огієнка Володимир ПОГРЕБЕННИК
*^) Ціна вказана без урахування вартості доставки книги до адресата. 1. Доставка «Укрпоштою» (посилкою) чи іншим Перевізником після отримання нами грошового переказу через "Приват-24", на картку з картки через платіжний термінал, через касу в "Приватбанку" на картковий рахунок 5168 7456 0563 6858 від фізичної особи іншій фізичній особі (Бабику Ігорю Мар’яновичу) як поповнення рахунку. У всіх випадках при бажанні замовити ту чи іншу книгу попередньо просимо зв’язатися з нами електронною поштою ( e-mail >>> ) або телефонами: 032-240-59-39; 093-655-71-45 для розрахунку вартості Вашого замовлення (вартість книг + вартість доставки). Після проведення оплати, просимо Вас скинути «скан» перерахування на e-mail або надати інфу (місце та суму перерахування) телефоном про факт відправлення Вами коштів. Наверх
© Видавнича фірма «Відродження», 2015 р. Всі права застережені © І. Бабик, 2015 р.