Заснована 17 серпня 1990 р. |
Свій до свого – в цьому сила наша і нашої держави |
||||||
|
|||||||
Зареєстрована 21 листопада 1991 р. Петром та Олександром
Бобиками, Василем Іванишиним Свідоцтво
про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи ДК № 1695 від 18.02.2004
р. |
|||||||
Видавнича фірма «Відродження» презентує
книгу: Дмитро Донцов ВИБРАНІ ТВОРИ ТОМ 2 Культурологічна та
історіософська есеїстика (1911–1939 рр.) —–––– |
|||||||
|
|||||||
ISBN 9789665382386 (Т. 2) ISBN 978-966-538-236-2 Рік видання: 2012.
Формат: 70х108 1/16. Обсяг: 364 с. Папір офсетн. Обклад.: тверда
(з тисненням). Ціна видавнича – 600,00 грн. – книга /95,00 грн. – електронна версія* Відповідальний
редактор і упорядник Олег
Баган Літературний
редактор Ярослав
Радевич-Винницький У десяти томах Другий том вибраних творів Д.
Донцова становлять статті й есеї на культурологічні та історіософські теми за
1911–1939 рр. Цей період охоплює три етапи світоглядної еволюції автора від
соціял-демократизму через консерватизм до вольового націоналізму, тому у
творах відбиті різні його зацікавлення, вартощі і способи трактування
історії, політики й культури. Окрім етапних брошур – «Модерне
москвофільство» (1913), «Історія роз¬витку української державної ідеї»
(1917), «Похід Карла ХІІ на Україну» (1918), «Мазепа і мазепинство» (1918),
«Культура примітивізму» (1919), – до книги ввійшли твори, що друкувалися у
журналах «Наш голос» (Львів), «Дзвін» (Київ), «Шляхи» (Львів), «Червона
калина» (Львів), «Літературно-науковий вісник»» і «Вісник» (обидва – Львів).
Усі праці, крім студії «Історія розвитку ук¬раїнської державної ідеї»,
передруковуються вперше. Переважна частина з них належить до пікового,
«вісниківського» – 1922–1939 рр., періоду творчости Д. Донцова. Особливості мови і стилю автора
узгоджені з нормами сучасного українського мовлення й орфографії, водночас
збережено окремі – питомо національні, ідіоетнічні – риси незросійщеного
українського правопису. Видання рекомендується
культурологам і філософам, історикам та етнологам, політикам і політологам,
дослідникам і прихильникам української національної ідеї. -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|||||||
ЗМІСТ Олег
Баган. В обороні української
цивілізації.................................................................... 3 Окремі книжки Модерне москвофільство.................................................................................................. 17 Історія розвитку української державної ідеї....................................................................... 31 Похід Карла ХІІ на Україну................................................................................................. 65 Мазепа і мазепинство......................................................................................................... 79 Культура примітивізму. (Головні підстави російської культури)......................................... 95 Статті й есеї Українське
державна думка і Европа................................................................................. 104 Шевченко і патріоти........................................................................................................... 116 Національні гермафродити................................................................................................ 120 Pro domo sua..................................................................................................................... 127 В. Коряк. До брами. [Рецензія].......................................................................................... 131 Справа Унії......................................................................................................................... 132 Нарід-бастард ................................................................................................................... 139 «Нарід-бастард»................................................................................................................ 147 «Божки». (З приводу нового роману В. Винниченка).......................................................... 150 Міщанин-шляхтич. (Причинок до національної психології).................................................. 155 Осінні рефлексії................................................................................................................. 163 Церква і націоналізм ......................................................................................................... 166 «Той перший». (Пам’яті Петра Великого)............................................................................ 172 Три роки відновленого «Л.-Н. Вістника»............................................................................. 177 Sir Galahad. Idiotenführer durch die russische
Literatur. [Рецензія]......................................... 183 Шевченкові роковини. (Варіянт)......................................................................................... 186 Жовтень і май.................................................................................................................... 192 Микола Мак’явеллі. (1527–1927)......................................................................................... 213 Мазепинський мир.............................................................................................................. 225 Сансара............................................................................................................................. 230 У путах фрази.................................................................................................................... 248 Патрія чи Еклезія?............................................................................................................. 256 За землю і море................................................................................................................. 266 До міст!.............................................................................................................................. 270 Дух американізму............................................................................................................... 275 Жанна д’Арк. (Історія і легенда)......................................................................................... 286 Цісарський розтин............................................................................................................. 295 Що таке «українізація» України? (Трохи соціології)............................................................. 298 Його милість Іван Мазепа, гетьман..................................................................................... 309 «Згода в сімействі»............................................................................................................ 311 Новий Папа........................................................................................................................ 327 1709–1939. (Пам’яті мазепинців).......................................................................................... 329 Пояснення
рідковживаних слів та переклад иншомовних слів, висловів, фрагментів тексту........................................................................................ 334 Коментарі.......................................................................................................................... 359 — |
|||||||
В ОБОРОНІ УКРАЇНСЬКОЇ
ЦИВІЛІЗАЦІЇ Початок ХХ ст. – один із ключових,
переломних періодів в історії української нації. Копітка праця українських
культурників, потоки модернізації, революція в Російській імперії 1905 р.,
нарешті, розвинули суспільні процеси до зміцнення національної
само-свідомости, до засвоєння західних політико-ідеологічних парадигм,
розбурхали хвилі радикальних рухів і домагань. Український національний
організм набував вітальної енергії, вищих ідеалів, громадянської дисципліни і
поволі починав заглядати «поза межі можливого» (І. Франко) – за обрії неволі,
у простір державної самостійности. За¬пізніле українське націотворення
починало ставати фактом і реальністю, неприємними для багатьох. Наче з-під
води, невидимий і деформований «материковий пласт» україн-ського етносу почав
поволі підноситись до рівня історичного буття й міжнародної ува-ги. Не
випадково саме у цей час щораз більше звертають свої погляди на Україну,
українську минувшину і культуру европейські вчені, щораз частіше з’являються
українські часописи і видання чужими мовами, а сама українська інтелігенція
сміливо входить у кола міжнародних контактів. За загального успішного процесу
національного розвитку – якісні академічні видан-ня, розгалужена преса
(насамперед, у Галичині), модерна високохудожня література – відчувається,
проте, одна велика вада українства – у ньому відсутній бойовий і
на-ступальний, революційний і радикальний політичний рух; у ментальному плані
воно схильне до соціяльної мімікрії і компромісів, до вичікувань та
асиміляцій у чужі (насамперед, по-імперському розвинуті
російську і польську) культури. Тому, як і в 1862 р., на зорі народницького
руху, коли з’явився знаменитий «Отзыв из Киева», підписаний провідними
культурними діячами – В. Антоновичем, П. Чубинським, П. Житецьким, Т.
Рильським і А. Стефановичем, так і тепер, у 1914 р., з’являється
вір-нопідданська відозва провідних громадських діячів України – М.
Грушевського, Є. Чи-каленка, С. Єфремова, С. Петлюри, А. Ніковського та ин. –
про підтримку українським рухом російської царської влади у Першій світовій
війні. Пів століття змагань і наполе-гливої праці мало чого навчили наше
чільне громадянство: воно сподівалося лише на тихе вичікування, випрошування,
на дрібні торги і маленькі кроки вперед. Ось у таку пору, за таких ідейно-ціннісних
орієнтацій довелося формуватися як по-літичному діячеві і публіцистові
молодому вихідцеві із периферійного зросійщеного Мелітополя, неофітові
українства, Дмитрові Донцову. Жвавий інтелектуал, пристрас-ний адепт
революційного руху, натурою впертий і завзятий, він широко «вдихнув» но-вих
настроїв та культурних віянь із Заходу; молодий випускник Петербурзького
уні-верситету, він швидко зрозумів головні тенденції часу, бо мав змогу в
столиці імперії відчути її гігантські ритми, оцінити поведінку імперської
еліти, збагнути закономірності її менталітету. Вже у віці 23–25-и років Д.
Донцов утвердився як журналіст: був одним із редакторів української газети
«Наша дума» (1906 р.), яка стала своєрідним пресовим органом української
фракції у першому парламенті Російської імперії – в Думі. Очевидно, вже тоді
динамічний таврієць відчув силу слова, збагнув можливості впливу через
систематичні видання на ідейні тенденції в суспільстві. За участь в українському революційно-соціялістичному
русі Д. Донцова двічі ув’язнюють. У 1908 р. він від’їздить до Галичини, щоб
уникнути переслідувань. Власне, тут йому вдається незабаром, у 1910-і роки,
здійснити значний вплив на молодь як ідеологові нової генерації, як
послідовному проповідникові самостійництва в умовах панування настроїв
автономізму. Постійно стрімко еволюціонуючи, Д. Донцов за пері-од від 1906-го
до 1914-го року зумів вирізнитися як вправний журналіст і пропагатор
радикальних дій та ідей. Він активно друкувався у соціялістичній пресі –
газети «Добра новина», «Земля і воля», «Наш голос», «Слово», «Праця» (усі –
Львів), «Слово», «Український студент», «Рада», «Дзвін» (Київ). Важливим і
стратегічно правильним аспектом його публікацій була наполеглива критика
народницьких суспільно-політичних стереотипів та ідеологем, соціялістичного
космополітизму та російського культурного й імперського гегемонізму. Д.
Донцов тоді визначив дві основні вади українського національного руху –
наївне культурництво і просвітянщина та світогляд-на залученість українських
соціялістів до всеросійського революційного руху, в якому об’єктивно
відбувалася масштабна асиміляція українських елементів. Як ніхто инший у його
добу, він зрозумів смертельну небезпеку російського імперського фактора щодо
України. Можна твердити, що саме Д. Донцов перший в
Україні почав аналізувати російське суспільство, імперію та культуру у
глобальних цивілізаційному та геополітичному кон-текстах. Відтак Російська
імперія постала перед українським передовим громадянством як традиційна
східна деспотія, евразійська потуга, яка акумулює в собі геостратегічні
інтенції агресивного рівнинно-степового простору від Байкалу до Фінської
затоки. Аналізуючи твори російських слов’янофілів, він зрозумів, що
російський московський експансивний державницький і культурний імперіялізм
закорінений у ментальності людей цього простору... Олег БАГАН |
|||||||
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|||||||
Після проведення
оплати, просимо Вас скинути «скан» перерахування на e-mail або надати інфу
(місце та суму перерахування)
* Ціна вказана без урахування вартості доставки книги до адресата. |
|||||||
© Видавнича фірма «Відродження», 2015 р. Всі
права застережені © І. Бабик, 2015 р. |
|||||||